Уход за лиственницей

Лиственница — это красивое хвойное дерево, которое обретает хвою весной, а сбрасывает осенью. Дерево может вырастать до внушительных размеров, некоторые виды достигают высоту в 30 и 40 метров.

Лиственница в ландшафтном дизайне: виды и правила выращивания

Лиственницу относят к дереву долгожителям, поскольку возраст дерева может быть и 500 лет.

Весной, растение расцветает и приобретает яркий зеленый окраса, а к осени становиться немного желтым. Древесина, часто используется в качестве строительного материала, а кора имеет целебные свойства.

Фото взрослой лиственницы на штамбе

Лиственница на штамбе. Уход

После того, ка дерево посажено, ему необходим уход следующего характера:

  • Полив. Это самый главный фактор, особенно полив необходим молодым деревьям, иначе засухи не избежать.
  • Удобрения. Они необходимы для полноценного роста дерева. Можно использоваться фосфорные или калийные удобрения.
  • Уход за землей. Почву под деревом нужно регулярно рыхлить и удалять из нее сорняки.

Посадка лиственницы на штамбе.

Самым благоприятным периодом для посадки растения считается весна. Интервал между деревьями должен быть не более 3 — 4 метров. Для посадки лучше выбрать равнину или солнечное место, куда будет попадать много света. Само дерево стоит посадить на 70 см. в глубину. В почву желательно добавить следующие составляющие: торф, песок и листовую землю.

Лиственница на штамбе за 10 лет вырастает выше 2.5 метров

Лиственница Плакучая на штамбе.

Плакучая лиственница имеет малую форму по сравнению с обычной и плакучую верхушку — где ветви опускаются вниз. В высоту она может достигать до 2 метров, что дает возможность активно использовать ее при ландшафтном дизайне. Плакучая лиственница имеет серо-зеленый цвет хвои летом, а осенью — золотисто-серый.

Яркий пример лиственницы с плакучей кроной это лиственница европейская Пендула

Фото Лиственницы европейской Пендула на штамбе

Лиственница — Пендула

Ширина дерева Пендула не превышает 1 метра, а высота зависит от высоты штамба. Цвет хвои — сине-зеленый. Пендула любит свет, а почва для ее посадки должна быть немного увлажнённой. Дерево стойко к загрязненному воздуху, что делает его уникальным среди иных представителей. Приятный аромат зеленого дерева и стройные формы, привлекают своей границей и простотой. Пендулу часто можно увидеть на газонах

Видео: Уход за лиственницей на штамбе

Я знаю, друг, ты хочешь оставить комментарий!

Дендрологи ділять всі деревні види рослин на дві великі групи: листяні і хвойні дерева. І, як правило, віднести той чи інший вид до однієї з цих груп вельми просто. Винятком з цього правила є лише модрина. Це листяна або хвойне дерево? Спробуємо розібратися в цьому питанні.

Зміст

Модрина: хвойне або листяне дерево?

Laacute-rix — так звучить назва цього чудо-дерева на латині. Чому ж у багатьох людей виникає питання: "Модрина — це листяна або хвойне дерево?" І як правильно на нього відповісти?

Вся справа в тому, що це дерево хоч і має хвою, однак на зиму воно скидає свої голки подібно до того, як це роблять представники листяних порід. Ось цей момент і заганяє багатьох людей у глухий кут. І далеко не кожен з упевненістю може відповісти на питання "модрина — це листяна або хвойне дерево".

Насправді цю красуню ботаніки відносять до сімейства соснових, і, таким чином, вона є хвойної породою. Причому однією з найпоширеніших на планеті.

Модрина: ботанічний опис рослини

Отже, ми з’ясували, що модрина — хвойне дерево. Особливості цієї рослини, а також його поширення по Землі, ми розглянемо нижче.

Середня висота цього дерева — не більше 50 метрів (при діаметрі стовбура не більше 1 метра). Модрини живуть в середньому до 300 років, хоча зафіксовано окремі екземпляри, які дожили до 800 років.

Особливість цієї рослини — конічна (як у багатьох хвойних порід), але вельми пухка (просвічується) крона. У тих місцях, де роза вітрів однонаправлена, крона може мати флагообразную форму.

Головна ж особливість цієї хвойної породи — це її хвоя. Вона однорічна і дуже м’яка, як для хвойного дерева. Торкатися до голкам модрини досить приємно. Кожної осені дерево скидає свою хвою, а навесні на його гілках виростають нові, свіжі, зелені голочки.

Модрини мають достатньо розвинену і потужну кореневу систему, що дозволяє їм селитися на крутих гірських схилах, де протягом усього року дмуть сильні вітри. В окремих випадках, для більшої стійкості, в землі вкорінюються навіть нижні її гілки.

Модрина — це вельми світлолюбна дерево, тому й ділянки вона вибирає для себе відповідні: відкриті і незатененние. Якщо умови зростання сприятливі, то рослина здатна тягнутися до сонця з приголомшливою швидкістю: до одного метра на рік!

Модрина дуже стійка до низької температури повітря. Не страшні їй і різкі заморозки. Невимогливо це дерево і до ґрунтів. Так, модрина може рости як на сухому грунті гірського схилу, так і на перезволоженого землі заболоченій низинки. Однак якщо грунтові умови будуть дуже вже несприятливі, то деревце виросте вельми чахлим і невисоким.

Географічне поширення рослини

Модрина — одна з найпоширеніших деревних порід на планеті, що налічує до 15 різних видів. Дуже часто ці дерева утворюють великі і світлі ліси. Величезні території зайняті модриновими лісами в Сибіру, а також на Далекому Сході.

Модрину європейську часто називають деревом-довгожителем. Вона легко доживає до віку в кілька сотень років. На території Росії найчастіше зустрічаються три види модрини: російська, сибірська і даурська. Останню можна легко відрізнити за блискучим сріблястим ниркам. У Забайкаллі виростають цілі ліси з модрини даурской.

У Північній Америці набула поширення модрина західна і американська.

Как правильно посадить лиственницу на штамбе

У США деревину цих порід активно використовують у будівництві та промисловості.

Застосування модрини людиною

Деревина цього дерева здавна використовується людиною. Вона відрізняється міцністю, пружністю, смолистістю. Плюс до всього, вона дуже стійка до гниття. У твердості тканини модрини поступаються лише дубу.

Деревина цієї рослини активно використовується в будівельній справі, в промисловості, в спорудженні навідних або підводних будов. З неї також виробляють скипидар.

Використовується рослину і в народній медицині. Так, хвоя модрини — це величезне джерело аскорбінової кислоти. Тому свіжі голки (або настій з них) — це відмінний профілактичний засіб від цинги. Крім цього, ванни з хвої цього дерева рекомендується приймати людям, що страждають від хвороб суглобів. Зі смоли модрини також роблять терпентін — дуже ефективний засіб при ревматизмі і подагрі.

На закінчення …

Модрина — це листяна або хвойне дерево? Після прочитання нашої статті ви назавжди запам’ятаєте відповідь на це питання.

Модрина — дерево не тільки красиве, але ще і дуже корисне. Деревина цієї унікальної рослини відрізняється великою міцністю і стійкістю до гниття, тому її широко використовують у будівельній індустрії. А кількома століттями раніше з неї робили самі міцні і надійні кораблі.

FaqUkr.ru » Новини та суспільство » Модрина — це листяна або хвойне дерево? Особливості та поширення рослини

Плакучая лиственница: секреты посадки и ухода

Лиственница — посадка и уход

Давайте познакомимся с многолетним хвойным деревом – лиственницей. Высота его иногда достигает 45 метров. Хвоя на лиственнице зеленого цвета, но различных оттенков.

Лиственница в ландшафтном дизайне участка

Издавна существовали несколько основных видов лиственницы: сибирская, американская, японская, европейская. Сегодня селекционерами выведены улучшенные сорта. Самой быстрорастущей считается лиственница европейская.

Это красивое долговечное и зимостойкое дерево, в отличие от остальных хвойных, на зиму сбрасывает все свои иголки, а весной они отрастают снова. Многим это свойство лиственницы не нравится: хочется любоваться вечнозеленым деревом. Зато именно лиственница отлично сочетается с прочими деревьями в саду: дубами, кленами, липами, и прекрасно смотрится на фоне пихт и елей темно-зеленого цвета.

Как посадить лиственницу?

Для посадки лиственницы нужно выбрать открытый, хорошо освещаемый участок. Почва для нее состоит из листовой земли, песка и торфа. Если почва на участке тяжелая глиняная или слишком заболоченная, для посадки саженцев лиственницы необходим дренаж, в качестве которого лучше использовать битый кирпич (слой около 20 см). Кислые почвы предварительно надо известковать гашеной известью либо доломитовой мукой. Саженцы следует высаживать на расстоянии 2-3 метра друг от друга. Корневая система залегает глубоко, что обеспечивает дерево отличной ветроустойчивостью.

Как и другие хвойные деревья, лиственница нуждается в постоянной связи с грибами. При посадке саженцев лиственницы необходимо помнить, что на ее корнях поселилась микориза грибов. Постарайтесь не повредить ее, сажая дерево. Очень полезен для молодых лиственниц полив водой, остающейся после мытья грибов. Или же можно закопать около ствола лиственницы несколько червивых грибов с созревшими спорами.

Перед посадкой лиственницы надо выкопать яму, два-три раза залить водой и дать ей хорошо впитаться в землю. Теперь можно поместить саженец лиственницы в лунку и присыпать ствол землей. Приствольный круг почвы необходимо замульчировать опилками или торфом (слой 5 см).

На постоянное место роста лиственницу нужно высаживать в возрасте 1, а лучше 2 года. Однако для целей озеленения участка этот возраст слишком мал. Поэтому взрослые шестилетние лиственницы высаживают в мягких ёмкостях, а старшие – даже с замороженным земляным комом. Лиственница европейская, при соответствующем уходе за ней, легко переносит посадку и в 20-летнем возрасте.

Лучше всего высаживать лиственницы в осенний период, после листопада. Можно пересаживать их и весной, до распускания почек на дереве.

Уход за лиственницей

Молодое дерево может страдать от сильной летней засухи. В такие периоды следует поливать лиственницу пару раз в неделю, выливая под каждое дерево до 20 литров воды. Для взрослых лиственниц полив необязателен. Около молодых саженцев обязательно нужно рыхлить почву, а также удалять сорняки.

Для того чтобы прижившаяся лиственница быстрее росла и набирала древесную массу, необходимы подкормки дерева фосфорными и калийными удобрениями. На 1 м2 почвы надо вносить 50-100 грамм подкормки. Для защиты от вредителей следует обрабатывать саженец лиственницы специальными химическими средствами.

Следует помнить, что у лиственницы верхушечный побег во время его интенсивного роста – чрезвычайно чувствительная часть дерева. Поэтому следует оберегать его от ударов веток соседних деревьев или же грубых прикосновений руками, так как это может привести к искривлению ветки дерева.

Взрослые лиственницы не нуждаются в укрытии на зиму. Стволы штамбовых лиственниц первые годы после посадки на зиму обматывают двумя слоями мешковины. По мере роста морозостойкость таких лиственниц постепенно увеличивается.

Как видим, посадка и уход за лиственницей не так уж и сложен, зато, если всё сделать правильно, у вас на участке вырастет прекрасная зеленая красавица.

Лиственница на даче — размножение и уход за хвойной красавицей

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *